Content on this page requires a newer version of Adobe Flash Player.

Get Adobe Flash player

Семінари
на Союзівці

 

На Союзівці відбувся
27-ий Учительський семінар

Загальна знимка

КЕРГОНКСОН, Ню-Йорк. – Щороку Шкільна Рада (Централя Шкіл Українознавства в США) при Українському Конґресовому Комітеті Америки (УККА), за спонзорства українських кредитових кооператив та інституцій, влаштовує на Союзівці, в цьому чарівному куточку Кетскильських гір, курси підвищення кваліфікації вчителів Шкіл Українознавства, що діють у багатьох місцевостях Америки, де більшими скупченнями проживають українці.

Ось і цього року прибули вчителі з Чикаґо, Дітройту, Філядельфії, Ню-Йорку та стейту Ню-Джерзі, що було вельми приємним, бо не кожного року вчителі можуть прибути з віддалених стейтів. Наталя Пономарьова та Зоряна Ольшанська прибули з Чикаґо перший раз, Ярослав Березовський з Дітройту — вдруге, Оля Михайлюк з Філядельфії — втретє. Решта вчителів, а всіх було 11, прибули зі стейтів Ню-Йорк та Ню-Джерзі.

Цьогорічні курси були присвячені 20-літтю відновлення державної незалежности України. І так само собою сталося, що й період, який висвітлювався з предметів, був новітній.
Професор Юрій Гаєцький — історик, представив слухачам розвиток подій в Україні, за 20 років незалежности. В цьому слухачам добре прислужилася його книжка „Новітня історія України (1945–2001)“, видана Шкільною Радою в 2002 році під редакцією професора д–ра Євгена Федоренка. Ця праця покриває період в понад 5о років — від закінчення Другої світової війни до другої каденції другого Президента України Леоніда Кучми.

Матеріял розроблений атором детально, по пунктах, коротко і дохідливо. Подаються мапи, знімки діячів до періоду Незалежности, які мали позитивний чи й неґативний вплив на долю України, далі — українських культурних діячів періоду „хрущовської відлиги“ та „брежнєвського застою», державних та культурних діячів перших десяти років Незалежности. Ця книжка дає ясне зрозуміння передумов цього нібито „безкровного» переходу, як пробує багато аналітиків стверджувати. Професор Ю. Гаєцький на конкретних прикладах показує, яким тяжким був шлях до незалежности в новітній період, скільки людей потерпіло, скільки загинуло у воєнні роки і після, скількох було депортовано, ув‘язнено, знищено, тобто дає для роздумів великий фактичний матеріял, з якого можна виснувати, що не безкровно була здобута наша незалежність, а великими жертвами. Бо вже й ми пам‘ятаємо, що В‘ячеслава Чорновола вели етапом босим взимку, а Василя Стуса та його друзів насмерть замучили в тюрмі большевицькі сатрапи.

Книжка висвітлює багато аспектів зміни влади в Україні в совєтський період і побудована як посібник для вчителів історії. А щоб новітній учитель міг сам достеменно зрозуміти все, що подається в цій новітній історії України, професор Ю. Гаєцький кожну лекцію будував у притаманній йому манері артистизму, жвавої розмови, жартівливих ремарок, що западає в душу і пам‘ять. Відповідно, і результати іспиту з історії України були високими.

Навчання з української мови та літератури проводились у формі лекцій, які читав знавець мови професор, д-р Є. Федоренко, голова Шкільної Ради та керівник семінару. Тут для слухачів було чого похвилюватися, бо в царині новітньої української літератури зайшло так багато змін і нового, щл на теренах діяспори не знайти. хібащо в інтернеті. „Українська література ХХ ст.» (хрестоматія для 10–11 кляс (2005 р.) під редакцією Петра Кононенка та Є. Федоренка, покриває період тільки до 2005 року. Тому книжок багатьох аторів, про творчість яких розповідав проф. Є. Федоренко, не було в наявності. Життя зараз стрімке, авторів багато і їх число з кожним днем зростає. А з цього потоку, що оспівує секс та насильство, треба вибрати те, що є справді зерном, відкинувши сучасну низькопробну полову, якою, на жаль, автори намагаються привернути собі читачів, забуваючи, що такі твори не мають майбутнього, лише дають в нинішній час заробіток. Для сучасного вчителя дуже важливо не розгубитися, не піти за „загалом», який шаленіє від пристрастей та новітніх мод, а шукати розумне, добре, вічне в літературних творах і допомагати учням знайти його.
Наші слухачі написали й виступили з рефератами про творчість таких письменників: Ярослав Березовський звернувся до творчости Василя Барки; Оля Михайлюк — написала про творчість Івана Дзюби; Люба Мельник — про сучасну українську мову; Оксана Пилипів — про творчість Ю. Андруховича; Зоряна Ольшанська — про творчість Івана Малковича; Марія Поліщук — про критика й літературознавця Оксану Пахльовську; Світлана Грабовська — про творчість Ліни Костенко; Оля Пухняк — про твори Любка Дереша; Наталя Пономарьова — про творчість Оксани Забужко; Світлана Хмурковська — про творчість Марії Матіос; Любов Часто — про новий роман Василя Шкляра „Чорний ворон».

Усі твори були на доброму рівні, найкращі з них будуть опубліковані в журналі „Рідна Школа».

Лекції з культури і мистецтва, які провадив професор Ігор Мірчук, давали особливу насолоду, бо це була музика, образотворче мистецтво, які професор демонстрував. Скажімо, не всі були знайомі з творчістю композитора Станіслава Людкевича, а тут була змога послухати його Кантату. Тау само було показано багато картин різних мистців, а потім слухачі могли вибрати собі теми для рефератів, в яких окреслювали творчий шлях художника, тему твору, манеру виконання, техніку, стиль. Було багато вигадок, домислів і влучних коментарів, дехто навіть пробував перетворити свій реферат на показову лекцію з мистецтва перед учнями, що подобалось і професорові, і вчителям, які хотіли більше осягнути з методики викладання. Творча атмосфера, яка панувала на лекціях з культури, заряджала позитивною енерґією, підносила дух, збагачувала красою.

Пообідні лекції проводились подружжям Володимиром та Наталією Боднарами, які приїхали з штату Огайо. Д–р В. Боднар висвітлював на екрані пройдений з професором Ю. Гаєцьким матеріял з історії в короткій формі, а маґістр Н. Боднар викладала географію, цього року це була економічна географія, детально аналізуючи господарство в різних реґіонах України. На те, що цукроварні, — найстаріша галузь промисловості в Україні, слухачі звернули увагу аж після тесту, бо ніхто правильно на це питання не відповів. Взагалі економічна географія виявилась для багатьох досить складним предметом, бо мало хто з нас в повсякденному, такому насиченому всілякими предметами і продуктами, житті задумується над тим, який шлях вони проходять, перш ніж ми візьмемо їх до рук у вигляді готового продукту.
В останній день, у п‘ятницю, 5 серпня, відбулося підведення підсумків роботи, вручення слухачам посвідок про успішне навчання, що виконав професор Є, Федоренко, та концерт, підготовлений слухачами курсів,
Одне слово, курси для підвищення кваліфікації вчителів Шкіл Українознавства — корисна і потрібна справа, яку Шкільна Рада успішно проводить уже 27—ий раз. При цій нагоді слід згадати і щиро подякувати всім фінансовим спонзорам, без яких цього неможливо було б зробити. А це – Федеральна Кредитова Кооператива „Самопоміч“ в Ню-Йорку, Фундація Укртаїського Вільного Університету в Ню-Йорку, Українсько-Американська Федеральна Кредитова Спілка „Самопоміч“в Чикаго і три її філії, в Нюарку, Джерзі-Сирі і Випані, Фонд „Спадщина“ в Чикаґо, Кредитова Кооператива Спілки Української Молоді в Йонкерсі, Українська Національна Федеральна Спілка в Ню-Йорку.

Також окрема подяка адміністрації та обслузі Союзівки на чолі з Сонею Семанишин, які були привітними, гостинними, приймаючи водночас і гостей, і дітей–таборовиків, і студентів з України, які допомагали в обслуговуванні. Доброму настроєві сприяла й погода, купання в басейні, вечірні розмови „під грушкою», тобто в альтанці перед головним корпусом Союзівки. А також сама навколишня природа, ліс, який навіяв оці рядки:

Зелені хвилі хлюпочуть листям,
А синє небо як море чисте.
Туман розвісив свою попону,
А понад нею стежку червону
Прослало сонце.
І крізь віконце в зеленім листі
Моргають сонцю роси перлисті.
До зустрічі на Союзівці в наступному році!

Любов Дмитришин-Часто

 

25-й семінар вчителів шкіл українознавства
на Союзівці

Mazepa

„Рідна школа” в Чикаґо належить до всеамериканського товариства Рідна Школа з головною квартирою в Нью Йорку. Керує розгалуженою сіткою шкіл українознавства, що вкриває Америку, Шкільна рада, яка опікується не лише учнями, але й освітнім рівнем учителів. Для піднесення цього рівня щорічно влітку, в часі вакацій, проводиться 2-тижневий семінар, на якому представники шкіл навчаються тих предметів, яких вчать у школі. Не лиш свого, якого навчають, але й усіх, які вивчають учні шкіл. Це необхідно для розширення світогляду, кращого розуміння проблем, з якими стикаються в часі навчального року наші учні й викладачі суміжних спеціяльностей. Напевно це звучить наївно в такому виданні, яким є квартальник „Рідна школа”, але так склалося, що я взяла участь у семінарі вперше і, глянуши на все під кутом зору неофіта, хочу поділитися своїми враженнями з усіма, кого це могло б зацікавити – з вчителями інших шкіл, з батьками учнів, з батьківськими комітетами шкіл українознавства, навіть з колишніми учнями, випускниками, які вагаються, чи віддавати своїх діток до суботньої школи!

Отже, в останній тиждень липня і перший серпня 2009 року відбувся черговий, 25-й семінар учителів на Союзівці.

Навіть тим, хто в Америці недавно, відома назва „Союзівка” – це відпочинкова оселя на Сході США. Через пресу і радіо долітають відомості про те, що там гучніше відбувається, а на їх власній сторінці у всесвітній мережі можна ознайомитися із розкладом подій, щоби взяти в них участь. Українці, що мешкають на Сході країни, часто відвідують „Союзівку”, так часто, як лиш дозволяють обставини, бо щиро люблять це місце.

„Союзівка” від свого заснування підтримувала все українське, то не могла полишити обіч проблеми українського шкільництва. Щороку гостинно брала під свою опіку й семінари вчителів шкіл українознавства Америки. Важко полічити, скільки вчителів за ці роки підвищили тут свій освітній рівень! Адже 25-років щоліта навчання тривало 2 тижні. Ще раз наголошую, як шкода мені, що не скористалася з нагоди переймати знання корифеїв – викладачів в попередні роки мого перебування в Америці. Більшість із них вже відійшли на спочинок чи й у вічність. Я ж можу лиш вести мову про те, чому стала свідком 2009 року. Нам викладала наша професура – найвищі та найбільш визнані авторитети в своїх галузях, автори багатьох видань українською й англійською мовами, а вчителям шкіл українознавства ніколи не видається знань занадто, до поглиблення знань вони завжди почувають спрагу! Навпаки, день, коли хтось із нас нічого нового не навчився – прожитий намарно, або й більше того, свідчить, що той вчитель вже покинув наш світ.

Отже, почнемо із професури. Головою Шкільної Ради шкіл українознавства Америки є пан професор Євген Федоренко, цього року він викладав семінаристам літературну творчість українських еміґрантів – письменників та поетів. Під його керівництвом видано та перевидано декілька разів „Хрестоматію з української літератури”, де зібрано відомості та зразки творчости не лиш письмеників і поетів, що жили, працювали і гинули на теренах України, але й тих, яких доля занесла ворожими вітрами й розсіяла по світі. Пан Федоренко є незмінним Головою семінарів вже 25-ть років, від виникнення задуму і до втілення самої ідеї семінарів. На превеликий жаль, з роками стає щораз важче винайти кошти на вишкіл вчителів, але вартість набутих знань переоцінити неможливо!

Історію часів козацького бароко - Козаччини, Гетьманщини, славної Запорізької Січі - освітив її неперевершений знавець професор Юрій Гаєцький, що є автором багатьох фундаментальних праць, які відкривають світові неперекручену, правдиву історію нашої України. Не лакуючи чи очорнюючи визначні постаті нашої історії, а розглядаючи їх вчинки, наміри, перемоги і поразки за тим, як вони спричинилися до того, що ми мали досі і маємо нині. Опрацювавши набуті знання, я відчула, що відтепер, невідомі досі мені моменти, довершили загальну історичну картину і зробили період 15-18 століть для мене цілісним, живим, зрозумілим.

Неоціненною була й копітка праця із визбирування із всесвітньої мережі та розкладення за хронологією ілюстративного матеріялу доктором Володимиром Боднарем – директором школи із міста Парма, Клівленд. Перед нашими зацікавленими очима горталися портрети всіх історичних постатей, від князів литовських, королів польський, ханів кримських, султанів турецьких, царів мовсковських - водночас із постатями навіть зовсім дрібних, недовготривалих гетьманів Запорізької Січі, що вже казати за потужні історичні постаті, що заважили на ході історії країни, як Байда-Вишневецький, Петро Могила, Сагайдачний, Богдан Хмельницький, і до Івана Мазепи та і далі ще майже 70 років потому... встали на свої місця „пазлики” і розгорнулося полотно пані ІСТОРІЇ...

Обґрунтовано, науково, водночас живо, осучаснюючи науковий матеріял найсвіжішими політичними подіями сьогодення, навчала нас географії України пані Наталя Боднар. Це не просто інший предмет до вивчення, це інша грань історії – населення України, динаміка його збільшення та зменшення, причини цього й наслідки... та і про нас, про еміґрацію сучасну... адже ми розглядали статистичні дані за останні 18 років, то хвилює глибоко.

Також нас навчав професор Ігор Мірчук, що є автором виданого у 2004-2008 роках 2-частинного підручника з Культури – посібника для вивчення у вищих класах шкіл цієї грані українознавства. Мета курсу була у допомозі вчителям практично висвітлювати період козацького бароко через усі форми мистецтва – архітектуру, музику, малярство, задля чого вчителям необхідно знати багато більше поза межами підручників.

У складі вчителів-студентів було 2 вчителі літератури, 2 - культури, 1 - історії, а решта – вчителі молодших клясів. Заняття тривали 5 астрономічних годин щодня. Завершилися вони іспитами в різних формах – рефератів, тестів, іспитів та практичного проведення тематичного уроку в скороченій формі.

Ми – вчителі, сумлінно і старанно навчалися, напружували зусилля, аби вловити і зафіксувати такі цікаві, важливі потоки відомостей, яких ми самі мали б здобувати копіткою працею за допомогою студій в бібліотеках, пошуків у всесвітній мережі. Та чи робили б це самотужки? Адже, щоб знайти, треба знати, що саме ми шукаємо! А у повсякденному житті чи маємо час, сили, бажання, врешті?! А тут на нас лилися благодатні потоки знань із фахових джерел – наших професорів! Ми могли задавати питання й отримувати готові відповіді! Хай буде благословенна ця ідея – вчити систематично вчителів і хай благословенні будуть ті, хто втілюють її і ті, хто надає таку можливість!

Дякую дирекції „Рідної школи” в Чикаґо, що уможливила мені участь у семінарі! Дякую викладачам за упорядкування і розширення моїх знань. Дякую „Союзівці”, за комфортні умови, що дали можливість ще й відпочити, пізнати цікавих людей, забрати з собою незабутні спогади. Дякую фінансовим спонсорам, без яких це все було б неможливим.

Закликаю усіх причетних не складати рук, продовжувати цю святу справу, а вчителів шкіл українознавства з усієї Америки – брати участь в літніх семінарах!

На завершення, силами вчителів було влаштовано феєричний вечір, в якому підсумували набуті знання у концерті. До концерту залучили вчителі своїх дітей і навіть чоловіків – то особлива катеґорія людей, адже діти і подружжя вчителів не можуть не брати участи у професійній праці своїх найближчих, це ж не офісна чи фабрична праця. Вчитель – це спосіб життя! Концерт - був ще один іспит, де виявилися набуті знання на всіх навчальних заняттях. Він укоронував цьогорічний двотижневий ювілейний 25-й семінар.

Від імені всіх учасників учительського семінару хочемо подякувати фінансовим організаціям та кредитівкам, які фінансували ці курси: Українська Кредитова Кооператива Самопоміч в Нью Йорку; Українська Національна Кредитова Кооператива, Нью Йорк; Фундація „Спадщина” в Чикаґо, Іліной; Українсько-Американська Федеральна Кредитова Спілка, Філядельфія; Фундація Українського Вільного Університету в Нью Йорку; Українсько-Американська Федеральна Кредитова Спілка Самопоміч в Чікаґо, філія в Нюарку, Нью-Джерсі; Українсько-Американська Федеральна Кредитівка СУМА, Йонкерс, Н. Й., та Українська Кредитова Кооператива „Самопоміч” в Кліфтоні, Пасейку, Нью Джерзі.

Віра Журавська
Слухачка семінару,
вчитель культури „Рідної школи” в Чикаґо

 

24-й Учительський Семінар
на Союзівці

presydiya

Побувавши один раз на "Союзівці" в м. Кергонксон, Нью-Йорк, уже неможливо не приїхати вдруге, втретє і більше. "Союзівка" зачаровує чудовими краєвидами, чистим повітрям, приємним спілкуваням, смачною їжею. Кожний раз, коли приїжджаю сюди, йду на площадку, зверху над басейном, щоб помилуватися зеленню гірських хребтів, синню небес, які торкаються землі, почути веселий гомін дітей. Потім йду до крамнички в головному будинку. Там обов'язково знаходжу щось для себе і подарунки для своєї родини. Ця невеличка крамничка, наче маленький музей української культури: тут і живопис, і вишиванки, коралі, ґердани, книжки, писанки, кераміка і багато іншого, чого душа бажає, лиш би гроші.

То ж недарма учительські семінари (курси підвищення кваліфікації вчителів шкіл українознавства) уже 24 роки відбуваються саме тут — цього року: 27.7 — 9.8. 2008.

Я не перший раз приїжджаю на такі семінари і кожний раз відкриваю для себе нові, незнані або маловідомі сторінки історії України, географі, культури та літератури.
Учасниками семінару були учителі зі стейтів Ню-Иорк, Ню-Джерзі, Огайо та Пенсільванії.

Уже багато років курс історії України читає професор Юрій Гаєцький. Цього року ми слухали історію Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Був вщент розбитий більшовицький міт (або міф, як ми звикли говорити) про те, що Київська Русь була колискою трьох "Братніх народів". На лекціях з історії було цікаво слухати про славних князів Ольгу. Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Романа Галицького та інших.

На лекціях української літератури, які читав професор Євген Федоренко, ми говорили про пам'ятки часів Київської Русі: "Слово о полку Ігоревім" та "Слово о законі та благодаті", про Празьку групу письменників, які вимушені були емігрувати: Ю. Клен, Л. Мосендз. О. Ольжич, С. Маланюк, О. Лятуринська, О. Теліга. О. Стефанович та І. Ірлявський. Вони залишили нам неоціненну спадщину. Зупинився п. Федоренко і на творчості поетів неоклясиків: М. Зерова, М. Драй-Хмари, М. Рильського. П. Филипович, Ю. Клена.З української мови ми розглядали проблеми прийняття нового правопису та деякі правила граматики.

Надзвичайно цікавими були лекції, які прочитала нам професор Наталія Боднар. Ми слухали про господарство України, природу України, про український народ, про економічні райони й області та екологію України.

Професор Володимир Боднар прекрасно ілюстрував виклади своїх лекцій з історії та культури України періоду Київської Русі. П. Боднар торкнувся питання архітектури та мистецтва цього періоду.

Лекції з культури професор Ігор Мірчук розпочав печерним мистецтвом, особливостями Трипільської культури. Ми ще ознайомилися з іконописанням, архітектурою та музикою Київської Русі.

Усі лекції були дуже цікавими і ми, збагатившись новими знаннями, будемо передавати їх нашим школярам.
Низький уклін Вам, дорогі викладачі, за Вашу працю.

Ми приготували вінок з нагоди 1020-ліття хрещеня України та поставили підчас молебня коло хреста в православній каплиці. Отець Базилевський посвятив його, а проф. Гаєцький мав коротке слово про вагу Хрещення України.

А традиційно закінчується наш семінар прощальним вечором, на якому, найчастіше в жартівливій формі, розповідається життя, побут і навчання на "Союзівці": співаємо українські пісні та деклямуємо.

Від імені всіх учасників учительського семінару хочу подякувати адміністрації "Союзівки", а також фінансовим організаціям та кредитівкам, які фінансували ці курси: Українська Кредитова Кооператива Самопоміч в Нью-Йорку; Українська Національна Кредитова Кооператива, Нью-Йорк: Фундація "Спадщина" в Чикаґо, Іліной; Українсько-Американська Федеральна Кредитова Спілка, Філядельфія: Фундація Українського Вільного Університету в Нью-Йорку; Українсько-Американська Федеральна Кредитова Спілка Самопоміч в Чикаґо, філія в Нюарку, Нью-Джерзі; Українсько-Американська Федеральна Кредитівка СУМА. Йонкерс, Н. Й., та Українська Кредитова Кооператива "Самопоміч" в Клифтоні, Пасейку. Нью-Джерзі.

Галина Пляка,
вчитель української мови та літератури школи українознавства ім. Шевченка собору св. Володимира, Парма, Огайо.

 

Всеамериканська вчительська конференція Шкільної Ради

відбулася 5-7 жовтня 2007 р. на оселі СУМА в м. Еленвілі, Н.-Й.

Наради директорів та педагогічних дорадників відбулися в п'ятницю, 5 жовтня ввечері. Присутні директори шкіл, педагогічні дорадники, вчителі із багатьох шкіл штатів Нью-Йорку, Нью-Джерзі, Пенсильванії, Вашинґтону, Огайо, Мериленду, Мічиґену.

Голова Шкільної Ради д-р Є. Федоренко офіційно відкрив Всеамериканську вчительську конференцію привітанням та вступним словом. Д-р Є. Федоренко доповів про стан шкільництва в школах українознавства в Америці, які належать до Шкільної Ради.

Д-р Володимир Боднар (директор школи з Огайо) прочитав цікаву доповідь, присвячену 75-літтю Голодомору в Україні 1932-33 років.

Пізніше всі вчителі розділилися по секціяx за предметами:

  • Історія — Ю. Гаєцький
  • Географія — Н. Боднар, Р. Брух
  • Культура — І. Мірчук
  • Література і мова — Є.Федоренко, М. Кіцюк
  • Християнська етика — Г. Мартин і о. Р. Мірчук з парафії св. Івана Хрестителя у Випані, Н.-Дж.

По завершенні всіх доповідей відбулися "Круглий стіл", де делеґати обговорювали різні "наболілі" питання в школах, стан шкіл, підручників, учителів, дисципліну в школі, кінцеві іспити.

У неділю, після Богослужіння, відбулася спільна сесія "Майбутність українських шкіл". На закритті голова Шкільної Ради д-р Є. Федоренко підвів підсумки Конференції і виділив основні завдання на майбутній навчальний рік.

Резолюція Всеамериканської вчительської конференції.



Ukrainian Embassy

 


Educational Council
P.O. Box 391, Cooper Sta., New York, NY 10276-0391, USA
Telephone: (212) 477-1200 - Fax: (212) 777-7201

shkilnarada@gmail.com
rada@ridnashkola.org