Тарас Шевченко

 

Якби з ким сісти; хліба з'їсти,
Промовить слово, то воно б, 
Хоч і якнебудь на сім світі,
А все б таки якось велось.
Та ба! Нема з ким! Світ широкий,
Людей чимало на землі ...
А доведеться одиноким
В холодній хаті кривобокій,
Або під тином простягтись.
Або ... Ні, треба одружитись,
Хоча б на чортовії сестрі! 
Бо доведеться одуріть
В самотині. Пшениця, жито 
На добрім сіялись лану,
А люде так собі пожнуть
І скажуть: — Десь його убито,
Сердешного, на чужині ...—
О горе, горенько мені!

4 листопада 1860 р.
С. -Петербург